www.Cancer.ic.ck.ua
Кращий гуманітарний проект

за підсумками 4-го Міжнародного форуму "HI-TECH 2003"

(докладніше).

Пошук по сайту. Додому.Структура сайта.E-mail

Рак...Життя триває!

 

Просто й дохідливо про те,
що дійсно треба знати про рак:
 

  Вступ. Мета і задачі сайту.

  Загальні відомості про онкологічні захворювання.

  Причини виникнення й способи профілактики.

  Прояви, діагностика й лікування різних форм рака.

  Нові, перспективні методи діагностики й лікування.

  "Ви скажіть, де лікарня. Я туди піду лікуватися..."

  Догляд за хворими на онкозахворювання.

  Як зробити життя хворого на рак повноцінним.

  Листи хворих, їхніх родичів та знайомих.

  Ресурси інтернет з онкології, що рекомендуються.

  Новини сайту. Останні опубліковані статті.

  Докладніше про нас і наші послуги.

  Структура сайту.

 

Наші партнери:

Инфоком, Черкассы

Украинский медицинский каталог.

 

Стаття розділу  Змінити мову перегляду на РОСІЙСЬКУ  

"Листи хворих, їхніх родичів і знайомих"

"...Як же боляче ранить ваша брехня..."

14.04.03 Ім'я й адреса невідомі.

 

"Чесно кажучи - навіть здороватися з вами не хочеться, творці сайту, але, тому що вихована я інакше - здрастуйте.

 

Прочитавши ваші найчудовіші статті по діагностиці й лікуванню хворих на рак, про чудовий обслуговуючий персонал, про небайдужих людей, що створили цей сайт і намагаються з останніх сил допомогти хворим, не можу у свою чергу не відповісти вам. Страшно шкода, що не можу усього сказати в обличчя - дуже вже ж я далеко зараз. Знаю заздалегідь, що мій лист не опублікують. По-справжньому шкода людей, що ніколи не зможуть виборсатися через вас - чуйних, кваліфікованих і чорт знає ще яких фахівців.

Мені 27 років. Чотири роки тому ми з чоловіком чекали появи на світ нашої донечки. Під час вагітності почала рости "бічна кіста шиї". Мене послали в наш онкодиспансер зробити пункцію. Результат? Ніякий... ніхто нічого не знає, нікому нічого не цікаво. Після пологів я звернулася в міську лікарню, коли кіста стала вже більше чоловічого кулака, і я ходила, прикриваючись волоссям. Головлікар хірургічного відділення, за яким я бігала протягом 2-х тижнів, зробив мені, нарешті, пункцію і послав із двома скельцями в онкодиспансер. Після цього викликав мого чоловіка і почав щось невиразно говорити, що може це рак, а може, ні... Але все-таки потрібна операція. Операція пройшла невдало - анестезіолог не зміг ввести в рот трубку, роздряпавши мені все горло. Після цього я була виписана з порадою звернутися в обллікарню. Знайшовши чудових знайомих, там мене подивилися усі ведучі хірурги й головлікар. Не зробивши практично ніяких дійсно потрібних аналізів, поставивши той же діагноз - бічна кіста шиї, чудово прооперувавши і головне швидко - із посмішками на обличчях виписали з лікарні.

 

Післямова:

Два роки я живу в Бельгії. Так склалося життя і, слава Богу. Трохи більш півроку тому я звернулася до лікарів із тим, що помітила невеликий горбок на місці колишньої операції. Я була в шоку, але ще страшніше, що самі лікарі були в шоку - вони ніяк не могли зрозуміти, чому рак, що існував уже більш 5-ти років, ніхто не лікував. Рак щитовидної залози і нескінченна безліч дрібних метастазів навколо, лімфовузлів. Мені видалили усі - перед цим зробивши 20 різних аналізів (я не враховую проби крові й сечі - у нас ці аналізи головні). Я знаходжуся на постійному обліку, через кілька днів їду в Намюр, щоб одержати чергову порцію радіойоду. Я народилася заново на цей світ, я можу бачити, як росте наша дитина, ми хочемо ще дітей.

Повірте мені - я не з вадливих людей, просто як же боляче ранить ваша брехня, що так безсоромно красується тут - на вашому сайті. Ви ж самі усе знаєте - "ЛІКАРІ" - ваше наплювацьке відношення до кожного з нас наявне, ваша недбалість, ваша байдужність і часто відверта некомпетентність. І не потрібно говорити про маленьку зарплатню і погану оснащеність. За всі операції вам платимо - ми, хто чим може - магаричами, відмазками від армії, зеленими, цеглою на дачу... Соромно? Думаю, що ні. Наплювати? Упевнена, що - ТАК!

 

Нічого не змінитися через мій лист. Ніколи і нічого.

Велике вам усім людське спасибі."

 

Коментар.

 

Лист цікавий, і, як бачите, опублікований. Цікавий він не особистою думкою про лікарів і всю нашу медицину особи, що його писала, а низкою дуже цікавих проблем, що у ньому порушені:

 

1. Лікарські помилки і критерії, по яких ми можемо вірогідно судити, чи були вони допущені. 

2. Що робити, якщо ви підозрюєте, що лікарські помилки чи недбалість дійсно мали місце?

3. Чи дійсно наша медицина гірше "західної", а якщо гірше, то наскільки й чим?

4. Від чого залежить відношення медпрацівників до пацієнта і якість їхньої роботи?

5. Що робити, щоб підвищити цю якість, нехай не у всьому пострадянському просторі і для всіх, але хоча б для себе і своїх близьких у рамках існуючої системи охорони здоров'я.

 

Отже, не будемо опускатися до рівня людини, що написала лист, виправдовуватися чи відповідати на образи, а розберемося на його прикладі по суті:

 

1. Лікарські помилки.

 

Якщо хтось у дитинстві хворів на запалення легень, а на старості в нього знайшли рак у цій же ділянці, навряд чи він буде стверджувати, що в нього колись цей рак пропустили і він жив із цим раком усе життя. Це очевидно. Відомо так само, що в більшості випадків злоякісні пухлини розвиваються на фоні передракових захворювань, до яких найчастіше відносяться хронічні запальні процеси, доброякісні новоутворення (у тому числі кісти) і посттравматичні зміни (у тому числі і післяопераційні).

 

Злоякісне переродження передпухлинного захворювання відбувається не всією масою органа чи ураженої захворюванням ділянки, а однієї або, рідко, декількома клітками, що дають острівці злоякісного росту, які тільки згодом відтискують або проростають уражений передпухлинним захворюванням відділ.

 

Як правило, особливо при об'ємних утвореннях (кісти, доброякісні пухлини), на ранніх стадіях діагностика злоякісного переродження украй важка. Навіть гістологічне дослідження цілком вилученого органа чи ділянки з передраковим захворюванням, багаторазове дослідження різних його зрізів не може дати гарантії, що в зрізи потрапить саме перероджена ділянка. Але дослідження післяопераційного препарату, як макроскопічне, так і мікроскопічне при передракових захворюваннях, тим більш, якщо вони підозрілі на рак, є обов'язковими і проводяться завжди. Про результат дослідження хворих можуть й не сповіщати, якщо дослідження підтвердило попередній діагноз.

 

З вищесказаного можна зробити висновок: У конкретному випадку, описаному в листі не можна з повною впевненістю стверджувати, коли виник злоякісний ріст і чи були допущені помилки до, чи під час першої операції. У недоступній для діагностики формі вогнище пухлинного росту могло виникнути до операції. Але можливе, що оперативне втручання або післяопераційні зміни спровокували виникнення рака в зміненому і травмованому органі. Якщо гістологічне дослідження вилученої кісти було проведено, а так воно напевно і було, значить хворій просто не пощастило, але лікарі тут не при чому.

 

Думка бельгійських лікарів із цього приводу або вигадана авторкою листа, або, якщо така думка дійсно була висловлена, свідчить про їхній низький професіоналізм або невиправдано низьку думку про нашу медицину. Не можна так само виключати і своєрідний підхід західних медиків до медицини в цілому. Менеджмент у медицині з їхніх позицій вимагає очорнення конкурентів, самореклами і продажі (у буквальному значенні) як можна більшої кількості послуг, у тому числі і нікому не потрібних консультацій, аналізів, методів дослідження, лікування і так далі. І в них совісті в цьому відношенні значно менше, ніж у наших медиків (у нас це все ще поки, на відміну від них, вважається соромним).

 

2. Що робити?

 

Якщо ви підозрюєте, що лікарські помилки або недбалість дійсно мали місце, то це не повинно залишитися без уваги. Допущені порушення повинні бути виявлені і покарані. Керівництво охорони здоров'я всіх рівнів приділяють цьому велику увагу. На колегіях Обласного управління охороною здоров'я (принаймні у нас в області) поіменно розбираються всі занедбані випадки рака, туберкульозу і ряду інших захворювань, навіть якщо ніхто не скаржився. Розслідування звертань і скарг хворих завжди проводиться і, як правило, об'єктивно. Більшість медпрацівників так само в цьому зацікавлені, адже в противному випадку страждає престиж професії.

 

Від себе скажу, що я сам, будучи лікарем, один раз, коли виникла необхідність, подав скаргу на лікарню, у якій лікувався мій батько, а після підтвердження порушень подав на суд і виграв справу про відшкодування морального збитку.

 

Як це робиться, я писав у коментарі до попереднього опублікованого на сайті листа (перейти). Те ж саме раджу й авторці листа. Якщо гістологічне дослідження післяопераційного препарату не було проведено, що є грубим порушенням існуючих правил, варто притягти лікарів, що допустили це, до відповідальності.

 

3. Чи дійсно наша медицина погана?

 

Може й погана. Але не настільки. А якщо відкинути питання матеріального забезпечення, то наші лікарі, як правило, кращі і грамотніші, ніж лікарі аналогічного рівня закладів на заході. Наші лікарі в їхніх умовах працювати зможуть, а от вони в наших - ніколи! У них лікар, як правило, - менеджер від медицини і технолог від медицини, що без додаткових консультацій, дорогих досліджень і дорогих препаратів кроку ступити не може. А наші лікарі можуть, тому і показники роботи нашої медицини, незважаючи на величезні діри у фінансуванні, не набагато гірші, ніж у них. Вони тільки диву даються, коли до нас приїжджають і бачать, у яких умовах і за яку зарплатню ми працюємо.

 

Про зарплату і доходи понад зарплату "від вдячних хворих" розмова особлива, тим більш, що авторка листа "пройшлася" із цього приводу. Але вона забула, що крім "дохідних" місць, є ще й звичайні лікарі, існують медичні і лікарські спеціальності, що ніколи ані від кого ніякої подяки не одержують. Хто платить понад зарплату лікарю-рентгенологу за те, що він переглядає кілометри флюорограм при профоглядах і описує рентгенограми хворих, яких він в очі не бачив? Хто платить понад зарплату лаборанту або цитологу? Хто платить лікарю-фахівцю з складних інструментальних методів дослідження, якщо це дослідження входить у перелік обов'язкових при даному захворюванні, а хворий йде на нього з крайнім небажанням після тривалих умовлянь?

 

І лікують і оперують бомжів, витягнених із канави. Існують цілі напрямки медицини, які "вдячні хворі" відвідують рідко, у яких навіть слова "спасибі" і "до побачення" далеко не завжди почуєш, наприклад протитуберкульозні диспансери і лікарні, в одній із який я працюю.

 

І не всі заклади охорони здоров'я у нас "центральні" і "клінічні". Є ще рівень дільничний і районний, обслуговуючий в основному сільське населення, якого в нас більшість, і про роботу яких авторка листа напевно навіть не чула. Саме там при зверненні пацієнта лікарі ЗОБОВ'ЯЗАНІ провести всі обстеження по затвердженому для кожного захворювання переліку обов'язкових мінімально необхідних методів, інакше вони будуть покарані. І вони ходять і просять хворих, яким часто все це "до лампочки", пройти те чи інше обстеження. І лікар не може незручного йому пацієнта відіслати "обстежуватися і лікуватися за місцем проживання". Туди всі ці центральні "...магаричі, відмазки від армії, зелені, цегла на дачу..." із зубожінням населення стали попадати ще менше, ніж це було в радянські часи. І нічого, працюють. Зараз поки ще велику частку медичних кадрів складають лікарі і медсестри, що поступали в медичні навчальні заклади ще за радянських часів, по покликанню і через престиж професії, а не за "довгим карбованцем".

 

Про швидку допомогу взагалі говорити не доводиться - це рабська праця з величезною відповідальністю без якої-небудь винагороди, що б там не казали і які би випадки, "що ганьблять лікарів", не розповідали.

 

Випадки завжди були і будуть, але вони залишаться випадками, а не правилом. І доказ цьому не гіркий досвід окремих "свідків", як авторка листа, а об'єктивні показники роботи закладів охорони здоров'я і статистичні дані, що свідчать, що не зважаючи на величезні труднощі, недолік або відсутність усього, що може мати недолік чи відсутність, лікують у міру можливостей усіх, хто лікування потребує і допомогу оказують усім, і "платоспроможність" пацієнта при цьому не є вирішальним чинником. У протилежному випадку половина нашого злиденного населення вже б давно "загнулася".

 

4. Відношення медпрацівників до пацієнта і якість їхньої роботи.

 

Поки усе ще головну роль у відношенні більшості медпрацівників до пацієнта грають людські якості останнього. Всяка праця повинна бути винагороджена і завжди в нас головною винагородою була і поки залишається чисто людська вдячність лікарю чи медсестрі за їхню працю і повага до них. І цінується це не менше, ніж грошові підношення. Лікар швидше буде бігати протягом 2-х тижнів від якоїсь сволоти з грошовим мішком, ніж від просто хорошої людини, що і хотіла б віддячити лікарю "магаричем" або "зеленими", але не може. Звичайно, купувати необхідні препарати чи витратні матеріали за свої кошти він не буде, але зробить усе, що передбачено його функціональними обов'язками і ще поверх того.

 

Я не заперечую, медики роздратовані. Роздратовані тим, що багато хто відносяться до них як до "обслуговуючого персоналу". Роздратовані тим, що їхня праця не оцінюється належним чином державою у вигляді гідної зарплати. Роздратовані тим, що немає умов для обстеження і лікування пацієнтів (устаткування, медикаментів). Багато хто на грані зриву, і, буває, зриваються. Але працюють, і, як правило, добре працюють, настільки добре, наскільки це взагалі можливе в тих умовах, у яких ми зараз усі знаходимося.

 

Так не дратуйте їх іще більше. "Поважайте працю інших і вони будуть поважати вас! - листок із цими словами я вивісив у своєму кабінеті на видному місці - Не соромтеся виражати свою подяку медпрацівникам у будь-якій доступній вам формі." І це зовсім не означає, що ця форма обов'язково повинна бути матеріальною. А якщо навіть і матеріальною, то саме як подяка, а не покупка послуги.

 

5. Що робити, щоб підвищити якість вашого медобслуговування.

 

Вибирайте лікаря не тільки як фахівця, але і як людину. Гарних людей серед лікарів багато, більше, ніж серед інших професій. Середнього рівня фахівець, що до того ж гарна людина, буде вам значно корисніший, ніж гарний фахівець без людських якостей, і обстеження з лікуванням у нього обійдуться значно дешевше або взагалі безкоштовно. Але будьте при цьому самі гарною людиною.

 

А якщо увагу і добре відношення до себе ви не здатні одержати інакше, як за гроші, то задовольняйтеся тим, чого самі заслуговуєте (держава визначила якість цього обслуговування рівнем фінансування охорони здоров'я і зарплатою лікарів), або купуйте "гарні" медичні послуги в тих, хто їх продає. Платіть "за світовими цінами" усім, хто пов'язаний з вашим обстеженням і лікуванням, або їдьте лікуватися за кордон, наприклад у Бельгію.

 

Але у всіх випадках кінцевий результат буде приблизно однаковим. Адже не тільки наші хворі їдуть за кордон лікуватися, але й навпаки, із-за кордону до нас їдуть, тому що в нас значно дешевше, при тій же якості.

 

Лікар  Сергій Бондарев.

 

P.S. Сайт запрошує до співробітництва людей, що хочуть змінити ту ситуацію, у якій ми всі, і лікарі і хворі зараз опинилися, і, так само як і автор сайту, готові зробити свій внесок у поліпшення допомоги хворим і їх близьким. Проект "РАК... Життя триває!" є гуманітарним, здійснюється винятково силами і коштами його творця. Я розраховую на вашу підтримку і допомогу в цій справі.

 

Дивись також:

Рак щитовидної залози.

Передпухлинні захворювання.

Метастази й рецидиви злоякісних пухлин.

Загальні принципи лікування онкологічних хворих.

Причини випадків занедбаності онкозахворювань.

Відкритий лист лікарям-онкологам, усім зацікавленим особам і організаціям.

 

Інші наші проекти:

Создание персональных сайтов. Быстро! Дешево! Красиво!

  Головна сторінка розділу.Додому.Структура сайта.E-mailВ початок сторінки.

Розробка, наповнення та підтримка лікаря С. Бондарева,  Україна,  Черкаси
www.sb-studio.com.ua/sb.htm
З пропозиціями та побажаннями по оформленню й наповненню звертайтесь:
s-bond@ukr.net 

Aport.ru Украинская баннерная сеть