www.Cancer.ic.ck.ua
Кращий гуманітарний проект

за підсумками 4-го Міжнародного форуму "HI-TECH 2003"

(докладніше).

Пошук по сайту. Додому.Структура сайта.E-mail

Рак...Життя триває!

 

Просто й дохідливо про те,
що дійсно треба знати про рак:
 

  Вступ. Мета і задачі сайту.

  Загальні відомості про онкологічні захворювання.

  Причини виникнення й способи профілактики.

  Прояви, діагностика й лікування різних форм рака.

  Нові, перспективні методи діагностики й лікування.

  "Ви скажіть, де лікарня. Я туди піду лікуватися..."

  Догляд за хворими на онкозахворювання.

  Як зробити життя хворого на рак повноцінним.

  Листи хворих, їхніх родичів та знайомих.

  Ресурси інтернет з онкології, що рекомендуються.

  Новини сайту. Останні опубліковані статті.

  Докладніше про нас і наші послуги.

  Структура сайту.

 

Наші партнери:

Инфоком, Черкассы

Украинский медицинский каталог.

 

Стаття розділу  Змінити мову перегляду на РОСІЙСЬКУ  

"Прояви, діагностика й лікування різних форм рака"

Рак щитовидної залози

 Рак щитовидної залози не відносять до числа частих форм злоякісних пухлин, хоча в останні роки він відзначається трохи частіше, особливо в дитячому віці. Хворіють частіше в літньому віці. В осіб старше 40 років частота реєстрованих ракових вузлів зростає на 10% у кожне наступне десятиліття. Доброякісні вузли й рак щитовидної залози частіше спостерігають у жінок. Підозри на озлоякіснення вузла частіше підтверджують у чоловіків. Деякі карциноми щитовидної залози мають спадкоємний характер.

 

Передуючими захворюваннями в більшості хворих є доброякісні новоутворення щитовидної залози (зоб, аденома, проліферуюча цистаденома). Непрямим тому підтвердженням служить велика частота виникнення рака в районах, де розповсюджений ендемічний зоб. Особливу схильність до озлоякіснення виявляє проліферуюча папіллярна цистаденома.

 

Злоякісні пухлини щитовидної залози дуже варіабельні по своїй будові, хоча переважають епітеліальні форми рака. Розрізняють три групи пухлин по ступеню їхньої злоякісності. До пухлин невисокої злоякісності, чи потенційно злоякісних, відносять згадані вище папіллярні цистаденоми, що, незважаючи на доброякісну будову, мають здатність до повторних рецидивів і вростання в кровоносні судини. Папіллярні аденокарциноми, що розвиваються при їх озлоякісненні і злоякісні аденоми відносять до групи середнього ступеня злоякісності. До високозлоякісних форм належать дрібноклітинні й анаплазовані форми рака. До останньої групи відносять і саркоми щитовидної залози різної будови, у тому числі лімфосаркоми.

 

Клініка.

 

Клінічна симптоматика в початкових стадіях майже не виражена. Варто враховувати, що багато злоякісних пухлин виникають на фоні довгостроково існуючого доброякісного зоба. Одними з перших об'єктивних симптомів є швидке збільшення вже існуючої струми, її ущільнення і горбистість.

 

Нерідко при огляді у хворого виявляють вузол у щитовидній залозі, який безсимптомно виник і прогресує. У цьому випадку варто підозрювати злоякісну пухлину (незважаючи на те, що поодинокі вузли щитовидної залози в більшості випадків доброякісні).

 

У здоровій залозі пухлинний вузол виникає зазвичай в одній з часток, частіше в нижньому її полюсі; рідше він з'являється в перешийку залози і поширюється в обидві частки. Пухлина спочатку представляється округлою, гладкою і має більш щільну консистенцію, ніж тканина щитовидної залози. З ростом вона стає горбистою, утрачає чіткі границі і захоплює одну або обидві частки. Частіше ріст пухлини йде дозаду, де вона, проростаючи капсулу залози, здавлює поворотний нерв і трахею, викликаючи осиплість голосу, утруднення дихання й задишку при фізичному навантаженні. У випадках здавлення стравоходу порушується ковтання і виникає дисфагія (порушення ковтання). Надалі в пухлинний процес утягуються м'язи шиї, клітковина і судинно-нервовий пучок. На шкірі з'являється густа мережа різко розширених вен.

 

Збільшення лімфатичних вузлів на стороні ураження припускає озлоякіснення. У дітей більш 50% випадків рака вперше діагностують у зв'язку із збільшенням шийних лімфатичних вузлів.

 

Параліч голосової зв'язки на стороні вузла - завжди ознака рака, який інфільтрував поворотний гортанний нерв. Оскільки параліч голосової зв'язки може перебігати без порушення голосу, голосову щілину варто оглянути шляхом прямої ларингоскопії.

 

Діагностика.

 

Для підтвердження діагнозу злоякісної пухлини щитовидної залози, у першу чергу рака її, проводять ряд додаткових досліджень.

 

Дослідження функції щитовидної залози при підозрі на рак не має великої цінності. Більшість злоякісних пухлин залози не має гормональної активності, як і вузли при аденоматозній гіперплазії. Гормонально активні менш 1 % тиреоїдних пухлин.

 

У ранніх стадіях діагноз ставлять на підставі пухлини, що збільшується, в одній з часток залози (чи зобі, що існував раніше), її горбистості, обмеженню рухливості, появі відчуття напруженості в щитовидній залозі й почуття ядухи.

 

Велике значення в діагностиці займає радіоізотопне сканування щитовидної залози з радіоактивним йодом, при якому вогнище пухлини представляється у вигляді дефекту накопичення ізотопу. Однак радіоізотопне сканування не дозволяє диференціювати доброякісні "холодні" вузли від злоякісних. Не меншого значення набуває цей метод у діагностиці метастазів рака щитовидної залози за умовою їхньої здатності до накопичення йодвміщуючих препаратів і відсутності тканини самої залози, раніше вилученої хірургічним шляхом.

 

Пункційна біопсія - найбільш точний (за винятком хірургічної операції) спосіб диференціальної діагностики доброякісних і злоякісних вузлів щитовидної залози. Морфологічний діагноз установлюють пункцією пухлини або метастатичного вузла на шиї й у такий спосіб отримують ясне уявлення про гістологічну форму пухлини й ступень її поширеності. Лише у випадку неможливості встановити точний діагноз рака (відсутність чітких симптомів, невдача цитологічного дослідження) вдаються до гістологічного дослідження під час операції й у залежності від його результатів вирішують питання про обсяг утручання.

 

Для визначення ступеня ураження поворотних нервів застосовують ларингоскопію (огляд гортані, голосових зв'язок). Установлення паралічу голосової зв'язки свідчить про залучення нерва в пухлинний процес. З цією же метою, а так само з метою огляду трахеї й визначення ступеня її звуження, з успіхом може застосовуватися бронхоскопія.

 

Іноді застосовуються рентгенологічні методики. До їхнього числа варто віднести пневмографію щитовидної залози, що дозволяє уточнити проростання навколишніх тканин, і ангіографію, що виявляє порушення судинної мережі, характерні для злоякісного новоутворення. Можливі також рентгенографія трахеї і контрастне дослідження стравоходу з барієм для встановлення тиску чи проростання пухлиною.

 

Останнім часом широке поширення одержало ультразвукове дослідження (УЗД) щитовидної залози. З його допомогою важко відрізнити рак від інших вузлових утворень, але в силу його безпеки і великої пропускної здатності воно широко застосовується при профілактичних оглядах груп підвищеного ризику. УЗД дозволяє виявити вузлові утворення в щитовидній залозі, які не виявляються при пальпації, і виконати прицільну пункційну біопсію вузла.

 

Лікування.

 

Тактику лікування визначають гістологічний тип пухлини, її агресивність і поширеність, вік і ін. Вона визначається в кожному конкретному випадку індивідуально.

 

Радикальне лікування рака щитовидної залози - хірургічне - повне чи неповне видалення щитовидної залози (тиреоідектомія) із видаленням лімфатичних вузлів і клітковини шиї з однієї або обох сторін. У дитячому віці, щоб уникнути подальших ендокринних порушень, залишають невелику частину неураженої щитовидної залози (субтотальна тиреоідектомія).

 

У тих випадках, коли діагноз рака до операції не був поставлений і зроблено ощадливе втручання, вдаються до повторної операції у радикальному обсязі з опроміненням у перед- або післяопераційному періоді.

 

За показаннями користаються комбінованим методом. На першому етапі лікування проводять дистанційну гамма-терапію на первинну пухлину й зони регіонарного метастазування на шиї, а на другому - радикальне хірургічне втручання.

 

У випадку розвитку гіпотиреоза після видалення залози, показаний довічний прийом препаратів гормонів щитовидної залози.

 

Багато видів рака щитовидної залози вимагають медикаментозного придушення вироблення в організмі тиреотропного гормону.

 

Своєрідною особливістю хворих на рак щитовидної залози є можливість активного лікування віддалених метастазів. Стосовно до пухлин інших локалізацій, зазвичай розвиток віддалених, особливо множинних метастазів злоякісних пухлин виключає які-небудь шляхи радикального впливу. При метастазах же рака щитовидної залози дуже сприятливі результати отримують при лікуванні радіоактивним йодом. Під впливом цього препарату при вилученій щитовидній залозі в багатьох хворих цілком зникають метастази в легенях і значно гальмується ріст їх у кістках. Застосування радіоактивного йоду дозволило значно поліпшити результати лікування рака щитовидної залози.

 

При дуже розповсюджених формах рака щитовидної залози з паліативною метою застосовують променеву терапію або хіміотерапію. При цьому нерідко виникають показання до трахеостомії (розкриття трахеї й введення в її просвіт спеціальної трубки для відновлення дихання), тому що ведучим і найбільш грізним симптомом занедбаних стадій є здавлення трахеї, що нерідко призводить до важкої задухи аж до гострої асфіксії. Тоді цю операцію виконують в екстреному порядку, причому технічно вона представляється винятково складною, тому що доступ до трахеї закритий масивом пухлини.

 

Метастазування.

 

Зазвичай пухлина не метастазує. Тільки група пухлин щитовидної залози, до якої відносять високозлоякісні її форми (дрібноклітинні й анаплазовані форми рака, саркоми щитовидної залози різної будови) досить рано дають метастази в легені, кістки, печінку, нирку, плевру, мозок і інші органи. Пухлини помірної злоякісності можуть обмежитися метастазами в лімфатичні вузли на шиї.

 

Прогноз.

 

У цілому прогноз залежить як від стадії процесу, при якій почате лікування, так і від гістологічної будови пухлини. Смерть від рака щитовидної залози настає рідко. Тільки при анаплазованих раках і саркомах щитовидної залози прогноз несприятливий. При пухлинах помірної злоякісності стійке вилікування досяжне в 70-80% хворих.

 

Профілактика.

 

Варто уникати дефіциту йоду (рекомендується вживання йодованої солі, морської капусти), уникати частого рентгенологічного опромінення ділянки голови й шиї.

 

Основа профілактики - своєчасне лікування захворювань щитовидної залози, своєчасне й систематичне проходження профілактичних оглядів, особливо якщо ви відноситесь до групи ризику (страждаєте іншими захворюваннями щитовидної залози, проходили в минулому часте опромінення ділянок голови й шиї із приводу інших захворювань, проживаєте на територіях із підвищеним ризиком).

 

Дивись також:

Профілактика злоякісних пухлин.

Методи діагностики злоякісних пухлин.

Загальні принципи лікування онкологічних хворих.

Значення ранньої діагностики й лікування.

Догляд за хворими на онкозахворювання.

Реабілітація хворих, які пройшли радикальне лікування.

Листи хворих, їхніх родичів і знайомих.

 

Інші наші проекти:

Создание персональных сайтов. Быстро! Дешево! Красиво!

  Головна сторінка розділу.Додому.Структура сайта.E-mailВ початок сторінки.

Розробка, наповнення та підтримка лікаря С. Бондарева,  Україна,  Черкаси
www.sb-studio.com.ua/sb.htm
З пропозиціями та побажаннями по оформленню й наповненню звертайтесь:
s-bond@ukr.net 

Aport.ru Украинская баннерная сеть